Природний заповідник Медобори

Природний заповідник „Медобори” створено 1 квітня 1990 року.

З метою забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об’єктів природного заповідника «Медобори», запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до нього територіях спільним розпорядженням Тернопільської обласної державної адміністрації та обласної ради від 18 липня 2014 року №271-од/121 затверджено Положення про охоронну зону природного заповідника «Медобори». Охоронна зона встановлена рішенням Тернопільської обласної ради від 12 листопада 2012 року №1516.

Загальна площа охоронної зони заповідника становить 10151,0918 га.

Заповідник є природохоронною, науково-дослідною установою загальнодержавного значення. Він охороняє національне надбання України і входить до складу природно-заповідного фонду України.

Заповідник розташовано на території двох адміністративних районів Тернопільської області: Гусятинського та Підволочиського.

Заповідник розташовано в центральній частині Товтрової гряди, яка є залишком бар'єрного рифу, що існував у прибережних водах теплого Сарматського моря 15-20 млн. років тому.

Охоронна зона природного заповідника «Медобори» проходить по руслу р. Збруч від с. Калагарівка до сіл Романівка і Голенищеве, за винятком забудови с. Крутилів, і далі до впадіння у річку Збруч р. Гнилої. На сході із заповідником від м. Сатанів до с. Романівка межує НПП «Подільські Товтри», тому охоронна зона заповідника не виділяється.

На південному заході охоронна зона заповідника у межах Городницького лісництва проходить по долині р. Гнилої до с. Личківці, діла по північно-східній межі сільської забудови с. Личківці, потім по дорозі Т-2002 до початку забудови с. Городниця. Від с. Городниця до с. Малі Бірки охоронна зона у північному напрямку обмежується межею, яка почергово проходить вздовж східної межі забудови сіл Городниця, Постолівка, Раштівці і Малі Бірки та русла р. Гнилої.

Із заходу від Краснянського лісництва межа охоронної зони заповідника проходить від північно-східної окраїни с. Малі Бірки на північ по грунтовій дорозі до дороги, яка йде від с. Товсте у напрямку заповідника. Далі межа охоронної зони проходить грунтовою дорогою на північ до с. Саджівки. Зазначена дорога спочатку проходить днищем верхів’їв балки до грунтової дороги, яка відходить від Саджівки до дороги з твердим покриттям, що з’єднує села Красне і Товсте. На цій ділянці з охоронної зони виключається забудова с. Саджівки.

Далі межа охоронної зони у західному напрямку проходить грунтовою дорогою по днищу балки «Рекометська долина» і далі на північ по грунтовій дорозі між селами Товсте і Зелене до с. Зелене. На захід від масиву «Волове» межа охоронної зони проходить вздовж східної межі забудови сіл Зелене і Паївка та добре виражена у рельєфі – співпадає з підніжжям крутого західного уступу Головного пасма Товтр.

Від північно-західної окраїни с. Паївки межі охоронної зони заповідника проходять по грунтовій дорозі, оминаючи з заходу гору «Луканську», у північно-західному напрямку до автодороги з твердим покриттям між селами Вікно і Красне (автодорога смт. Гримайлів – м. Сатанів), далі межа охоронної зони проходить до с. Вікно у західному напрямку вздовж зазначеної дороги. У північно-західній частині Вікнянського лісництва охоронна зона заповідника проходить вздовж східної і північної межі забудови с. Вікно і далі до с. Остап’є вздовж дороги з твердим покриттям між цими селами. На цій ділянці в охоронну зону входять бічна товтра «Дзюрава Скеля» та безіменне підвищення висотою 361,4 м.

Від с. Остап’є до с. Городниця межа охоронної зони заповідника проходить вздовж південної і східної межі забудови с. Остап’є, а далі по грунтовій дорозі на північний схід у напрямку товтри «Гостра Могила» (398 м) до повороту грунтової дороги у с. Городницю. Від східної окраїни с. Городниця межа охоронної зони проходить по грунтовій дорозі по днищу балки у північно-східному напрямку, а далі по улоговині, що відділяє урочища «Музикова скала» та «Панська гора», до межі з Іванівською сільською радою, далі в північно-західному напрямку до грунтової дороги, потім по грунтовій дорозі до її повороту під прямим кутом на південь, огинаючи 1 і 2 квартали Вікнянського лісництва.

Північно-східна межа охоронної зони заповідника у Вікнянському лісництві іде вздовж грунтової дороги, що простягається паралельно північно-східній межі масиву, а далі грунтовою дорогою по днищу балки у напрямку до с. Турівки. Далі на південь вздовж грунтової дороги між селами Турівка і Монастириха. На схід від с. Монастириха межа охоронної зони проходить уздовж ділянок грунтових доріг та тальвегів днищ балок у східному і південному напрямках до західної окраїни с. Ставки, а також по дорозі від с. Ставки до с. Красне, а далі вздовж автодороги Гримайлів – Красне – Сатанів до с. Волиця. Забудова с. Красне вилучена з охоронної зони.

Північно-східна межа охоронної зони основного масиву Краснянського лісництва заповідника (включаючи 62 квартал) проходить уздовж південно-західної межі сіл Волиця і Калагарівка до русла р. Збруч.

Охоронна зона навколо урочищ «Шум», «Козина» і «Волиця» на заході проходить уздовж днища балки до грунтової дороги на с. Козина, а східна – по долині р. Збруч до с. Калагарівка. Південно-західна межа охоронної зони проходить уздовж північно-східної межі забудови сіл Калагарівка і Волиця.

Східна межа охоронної зони заповідника навколо урочищ «Лучанський ліс» і «Кокошинський ліс» (відповідно 50, 51 та 52-54 квартали Вікнянського лісництва) іде вздовж русла р. Збруч, західна межа охоронної зони урочища «Лучанський ліс» – від впадіння потічка у днищі Глибокої долини у р. Збруч. Спочатку межа проходить уздовж згаданого потічка у західному напрямку, а далі по тальвегу вибалку (третього за рахунком від впадіння потічка у р. Збруч) до грунтової дороги. Далі вздовж межі грунтових доріг у південно-західному напрямку до дороги, що повертає на схід до с. Кокошинці.

Західна межа охоронної зони заповідника навколо урочища «Кокошинський ліс» проходить від південно-західної околиці с. Кокошинці по грунтовій дорозі на південний захід до верхів’їв балки, далі тальвегом балки по руслу потічка на південний схід до с. Козина і, оминаючи північно-східну межу забудови с. Козина, до долини р. Збруч.

Навколо урочища «Гримайлів» східною межею охоронної зони є автомобільна дорога Гримайлів – Скалат, межею з півдня і заходу – границя забудови смт. Гримайлів за вилученням колишнього глиняного кар’єру.

До складу охоронної зони заповідника входять землі на території наступних місцевих рад:

Земельні ділянки, які включаються до складу охоронної зони заповідника, не вилучаються із користування власників та користувачів земельних ділянок. Підприємства, установи, організації і громадяни, чиї землі увійшли до складу охоронної зони заповідника, здійснюють традиційну господарську діяльність із дотриманням встановленого режиму території охоронної зони.

Межі земельних ділянок, на яких знаходиться охоронна зона заповідника, встановлюються в натурі, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали землеустрою місцевих рад, а також територіальних органів Держземагентства, Держлісагентства, власників і користувачів земельних ділянок, відображається у формах державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма №6-зем) та землевпорядній документації відповідно до законодавства, обов’язково враховуються при здійсненні землеустрою, розробленні містобудівної документації, проектних матеріалів щодо планування території на регіональному рівні.

Установлення охоронної зони заповідника не порушує основних технологічних процесів у господарській діяльності власників і користувачів земельних ділянок.

• будівництво промислових і інших господарських об’єктів, які можуть призвести до негативного впливу на територію заповідника;
• полювання, пошкодження жител тварин;
• розорювання ерозійно небезпечних ділянок без дотримання протиерозійних заходів;
• проїзд поза дорогами загального користування, прокладання нових доріг та трубопроводів;
• проведення суцільних рубок у лісах;
• застосування отрутохімікатів з використанням авіації;
• зміна гідрологічного режиму території;
• влаштування сміттєзвалищ;
• випалювання сухої рослинності та її рештків і післяжнивних рештків;
• заліснення земельних ділянок із цінними степовими фітоценозами;
• одночасне зневоднення ставків в період міграцій птахів;
• проведення вибухових робіт у кар’єрах у період тиші у заповіднику;
• розробка нових кар’єрів із видобутку вапняку, глини, піску та обмеження видобування у діючих.

• проводити заходи з розчищення степових фітоценозів від деревно-чагарникової рослинності;
• виконувати відновлювальні роботи на землях з порушеними корінними природними комплексами;
• наукова, природоохоронна, господарська та інша діяльність, що не суперечить меті встановлення охоронної зони заповідника і проводиться з додержанням вимог природоохоронного законодавства;
• проведення необхідних заходів, пов’язаних з ліквідацією наслідків стихійних явищ.

Державний контроль за дотриманням режиму охоронної зони заповідника здійснюється спеціальними уповноваженими державними органами, посадовими особами служби державної охорони природного заповідника «Медобори».

Громадський контроль за додержанням режиму охоронної зони заповідника здійснюють громадські інспектори з охорони довкілля у межах повноважень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Зміна меж охоронної зони природного заповідника проводиться відповідно до ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».