Прес-служба

« Повернутись до списку
06.02.2017

Аби звірі в лісі не переводилися

Аби звірі в лісі не переводилися
        Мисливське господарство Західної України (Галичини – прим.) пройшло кілька етапів свого розвитку і має прадавню історію. Якщо до X ст. дозволялося полювати будь-де і будь-кому за принципом «що зловив, те й твоє», то згідно зі Статутом Великого Литовського князівства від 1529 року (у стаття І, розділ 9 «Незаконне полювання на чужих володіннях» – прим.), можна було вполювати звіра на смертну кару. XVIII століття вважається часом входження мисливства в законодавчі рамки, себто на дичину полювали відповідно до того, аби її кількість не завдавала великої шкоди сільському господарству.

        Відтак, мисливське господарювання стало причиною багатьох конфліктів не лише між селянами та власниками мисливських угідь, а й інших – збільшувалася соціальна напруга – боротьба з браконьєрством власниками права полювання. Місцеві жителі мали велику схильність до браконьєрства, тож власники права полювання (а тоді власником вважався той, хто мав не менше 115 гектарів мисливських угідь, або, як тоді їх називали згідно з мисливським законом 1909 р., самостійний мисливський ревір – прим.), аби попередити браконьєрство, залучали тих же місцевих жителів до робіт, пов’язаних із проведенням полювання та доглядом за дичиною. За це платили їм плату. Тож цей період можна вважати зародженням першої мисливської охорони. Власники мисливських ревірів вбивали таким чином двох зайців – знімали соціальну напругу й протидіяли незаконному полюванню.

        Як бачимо, з того часу нічого особливого не змінилося, і боротьба з браконьєрством – основне завдання, яке покладено на користувачів мисливських угідь. Правда, штрафні санкції на сьогодні, порівняно з минулими століттями, є набагато гуманнішими, що, власне, і не лякає порушників мисливського законодавства. Та й статус браконьєра не простий. Водночас для злісних порушників мисливської букви закону є невтішна новина – штрафи невдовзі обіцяють підвищити в рази, а за вбивство тварини браконьєр може опинитися за ґратами.

        Яким був 2016 рік для користувачів державних мисливських угідь Тернопільщини, говоримо з головним спеціалістом відділу мисливського господарства, охорони і захисту лісів Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства Миколою Слюсаревським.

        - Миколо Олексійовичу, всім відома проста аксіома, що дичини багато там, де її добре доглядають і охороняють. Від цього, власне, залежить, чи вдало пройде мисливський сезон. Чи вдалим він був і яка ситуація з охороною мисливської фауни на території мисливських угідь, користувачами яких є підприємства Тернопільського ОУЛМГ?

        М.С.: Мисливський сезон 2016-2017 років вважаю досить удалим, незважаючи на погодні перипетії, які накрили Тернопільщину аномальним снігом, що трохи завадило відкриттю сезону полювання на хутрових звірів. На копитних сезон стартував 5 листопада, а на хутрового відкриття полювання збіглося з непогодою (13 листопада – прим.). Тож працівникам державної лісової охорони та єгерською службою користувачів мисливських угідь довелося попрацювати, здійснюючи розчистку півметрових завалів до підгодівельних майданчиків. Водночас здійснювали інтенсивну підгодівлю дичини, так як можливості доступу, окрім кормів у годівницях, у мисливської фауни не було. Та й для мисливців, опісля встановлення сприятливих погодних умов, він пройшов непогано, хоча й планові ліміти на добування диких копитних тварин підприємствами недовиконано на 10 відсотків. Наразі здійснюємо облік чисельності мисливських тварин, який триватиме до 15 лютого. Власне, наприкінці місяця побачимо, яка ситуація з дичиною на Тернопільщині. Разом із тим, в кожному підприємстві у нас є рейдові бригади, які здійснюють не лише денні, а й нічні патрулювання. Спільними зусиллями та завдяки сприянню Тернопільської облдержадміністрації, обласної ради й Головного управління Нацполіції, єгерської служби та державної лісової охорони здійснюються заходи з охорони державного мисливського фонду. Тож охорона мисливської фауни здійснюється належним чином.

        - Якщо брати минулорічну статистику мисливських злочинів по всій Україні, можна беззаперечно стверджувати, що на незаконне полювання виходять не з причини того, що нічого їсти. Це не прості люди, і вони знають, що їм за це нічого не буде. Чим, на вашу думку, керується порушник правил полювання, свідомо йдучи на злочинство? Охарактеризуйте статус тернопільського браконьєра.

        М.С.: Браконьєри з наміром йдуть на злочин, незаконно позбавляючи життя тварини, тож вони усвідомлюють, що відповідатимуть за це, згідно з чинним законодавством. Відтак у переважній більшості вони є добре забезпечені матеріально, водночас таким особам потрібен постійний адреналін. Принаймні я так розумію їхню жагу позбавити тварину життя. Про моральні цінності тут не говориться. Разом із тим, додамо до цього добре володіння зброєю та навиками стрільби. А також наявність засобів для полювання в будь-яку пору доби й прохідний транспортний засіб, завдяки чому він без перешкод пересувається по місцевості й орієнтується нею. Додамо до цього ще й те, що в Україні існує тіньовий обіг високотехнічної зброї. Враховуючи це тварина, на яку він збирається полювати, не має жодних шансів на виживання.

        Як виглядає порушник? Як на мене, це особа з певними психологічними вадами. Під час виконання своїх службових обов’язків, неодноразово доводилося їх затримувати та доправляти в поліцію. Під час процедури оформлення протоколів та дачі пояснень ними, спостерігається напрочуд комедійно-трагічна картина, коли особа, яка позбавила життя тварини та впіймана на гарячому (з незаконно добутою дичиною – прим.), вигадує якісь небилиці, телефонує знайомим, які, на їхню думку, можуть все вирішити та залагодити справу, а відтак дати змогу та прикриття від покарання. Тож яку характеристику після цього їй можна дати?!? Аморальна й асоціальна.

        - Скільки випадків порушень мисливського законодавство зафіксовано минулоріч? Де на Тернопільщині найбільше траплялося випадків незаконного полювання?

        М.С.: За 2016 рік складено 107 протоколів, з яких працівниками державної лісової охорони – 91. Накладено штрафів на суму 21 тисяча гривень. Підсумовуючи рік щодо порушень мисливського законодавства в географічній площині, скажу, що фактично в усіх районах траплялися випадки порушень правил полювання. Зупинюсь на прикладі кількох із них, які набрали резонансу. Так, працівниками поліції було затримано двох браконьєрів з убитою особиною дикого кабана, які виїхали власним автотранспортом на полювання вночі на територію мисливських угідь, користувачем якої є Зборівська районна організація УТМР. Власне, їх було затримано на автодорозі Зборів-Тернопіль. Справу передали до Зборівського районного суду, який ухвалив рішення про притягнення горе-мисливців до відповідальності – відшкодування збитків у сумі 12040 гривень. На території державного мисливського фонду лісовою охороною державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство» затримано браконьєра з убитою косулею. Справу передали в Бережанський райсуд. Порушнику довелося сплатити 10040 гривень штрафу.  

        - На вашу думку, чи достатніми повноваженнями наділена державна мисливська охорона? Що б ви змінили, якщо б мали такі можливості?

        М.С.: З власного досвіду участі в багатьох рейдах з охорони державного мисливського фонду, скажу, що єгерську службу потрібно екіпірувати належним чином – відповідною технікою й автотранспортом. Та, враховуючи економічну ситуацію, в якій опинилися лісові підприємства, на жаль, доведеться констатувати те, що наразі ця тема не на часі, адже на це потрібно немалі кошти. Власне, тому залучаємо до рейдових бригад працівників поліції та їхніх спецпідрозділів, які в разі чогось можуть захистити працівника лісової охорони від неадекватного порушника мисливського законодавства. Іноді йдеться не лише про нанесення фізичних ушкоджень працівникові рейдової бригади, а й про його життя. Наразі на рівні держави обговорюється збільшення відповідальності за браконьєрство та про кримінальну відповідальність, яка настає не за суттєве нанесення шкоди мисливському господарству, а за спричинення смерті мисливській тварині. Та щоб покарати порушника, його спочатку потрібно затримати.

         - Що робиться в мисливському господарстві, аби посприяти збільшенню чисельності мисливських тварин? Як варіювалася чисельність мисливських тварин у 2016 році?

        М.С.: Всі підпорядковані підприємства працюють над збільшенням чисельності мисливських тварин. Зокрема, значну увагу приділяють розведенню парнокопитних диких тварин у напіввільних умовах з подальшим їх випуском у мисливські угіддя. Найкраща робота щодо цього є у ДП «Чортківський лісгосп», який розширив вольєр до 117 гектарів, що дало змогу диким тваринам навіть у напіввільних умовах почуватися, як у дикій природі. Власне європейський досвід ведення мисливського господарства показує, що вольєрне господарство з правильною його організацію дає гарний результат, а це відповідний режим харчування диких тварин, який сприяє збільшенню їх популяції та водночас охорона їх від хижих звірів і браконьєрів.

        Чисельність копитних тварин в області становить 4760 особин. Приємно констатувати, що на Тернопільщині почалося відновлення популяції лосів (4 особини). Крім того, є олені благородні (50 особин), олені плямисті (10 особин), козуля європейська (3,5 тис.) та 1170 особин дикого кабана. А також хутрових звірів 59100, з яких 36300 особин становить заєць-русак. Також минулоріч районні організації УТМР випустили в мисливські угіддя 3 тисячі фазанів, які наразі адаптуються до наших умов, тож сподіваємося на відновлення його популяції в мисливських угіддях.

Дякую за розмову.

 

Прес-служба Тернопільського ОУЛМГ